FANDOM


Left pointing double angle quotation mark sh4.svg Албус Дамблдор, теперішній директор Гоґвортсу. Дамблдора вважають чи не найвидатнішим чарівником нашого часу, що надто вже уславився своєю перемогою 1945 року над темним чаклуном Ґріндельвальдом, відкриттям дванадцяти способів використання драконячої крові та алхімічними дослідами, проведеними спільно з Ніколасом Фламелем. Професор Дамблдор захоплюється камерною музикою та грою в кеглі. Right pointing double angle quotation mark sh4.svg
На колекційній картці


Албус Персіваль Вулфрик Браян Дамблдор (англ. Albus Percival Wulfric Brian Dumbledore) (липень або серпень 1881 — 1997) — один з наймогутніших чарівників всіх часів, був директором школи чарів та чаклунства Гоґвортс (після нього директором став Северус Снейп, котрого через рік змінила Мінерва Макґонеґел), Верховний маг Чарверсуду (суду чарівників), кавалер ордена Мерліна першого ступеню, засновник Ордена Фенікса, голова Міжнародної Конфедерації Чарівників.

Образ Дамблдора багато в чому схожий на класичні образи Мерліна і Гендальфа. Це могутній добрий чарівник, що володіє, не зважаючи на величний вигляд і поважний вік, живим почуттям гумору і надзвичайною силою розуму. Проте, після виходу в світ останньої книги циклу, в якій описується темне минуле Дамблдора і розкриваються дійсні мотиви деяких його вчинків, думки читачів відносно нього розділилися. Зокрема, багато хто звинувачує Дамблдора в обачливому і жорстокому використанні Гаррі Поттера і Северуса Снейпа для перемоги над Волдемортом.

Біографія

Дитинство

Албус Персіваль Вулфрик Браян Дамблдор народився улітку 1881 році у родині чарівників Кендри та Персіваля Дамблдорів в Насипному Нагір’ї. Через декілька років у Албуса з’явився брат Еберфорс, а потім сестра Аріана. На початку 1890-х у сім’ї Дамблдорів стався прикрий випадок: його батька Персіваля визнали винним у брутальному й скандальному нападі на трьох молодих маглів, які знущалися над маленькою Аріаною, побачивши, як та витворяє якісь дива (перші прояви магії). Персіваля засудили до ув’язнення в Азкабані, а Дамблдори вимушені були жити з тягорем недоброї слави. Після інциденту родина переїхала до Годрикової Долини. 

У Гоґвортсі (1892-1899)

У 1892 році Албус поступив до магічної школи Гоґвортс, де потрапив на факультет Гріффіндор. В свій перший день навчання він познайомився та потоварищував з Ельфаєсом Доджем. Вони обидва відчували взаємну близість, тому що ровесники не приймали їх до гурту: Ельфаєс перехворів на драконячу вітрянку, а про справу з Персівалем досі гарно пам’ятало магічне суспільство. В процесі навчання Дамблдор ніколи не обговорював цієї прикрої справи, хоч його не раз до цього підштовхували. Дехто зі студентів схвалював батьків учинок, припускаючи, що Альбус теж маґлоненависник. Проте, сам Албус ніколи не виявляв ані найменших анимаґлівських тенденцій. Ба більше, рішуче захищав маґлів, за що в наступні роки навчання здобув собі чимало ворогів.

Однако усього за кілька місяців власна Албусова слава затьмарила лихі поголоски, пов’язані з його батьком. Наприкінці свого першого навчального року вже ніхто й не згадував про нього як про сина маґлоненависника, натомість усі відзначали, що в школі ще не було такого здібного учня. Він здобував усі можливі шкільні відзнаки й нагороди, регулярно листувався з такими видатними чарівниками того часу, як славетний алхімік Ніколас Фламель, відомий історик Батільда Беґшот та теоретик магії Адальберт Вофлінґ.

Албус становився все більш знаменитим від чого потерпали всі його друзі, і це, безумовно, позначалося й на братерських стосунках с Еберфорсом, який теж у 1895 році вступив до Гоґвортсу. Хоча вони досить різнилися, хлопці легко знаходили спільну мову й приятелювали у замку. 

Сімейна драма та Ґріндельвальд (1899)

В 1899 році Албус разом з Ельфаєсом планував здійснити традиційну навколосвітню подорож, щоб поспілкуватися із закордонними чарівниками. Та на заваді стала трагічная подія. Влітку перед самою подорожжю померла Альбусова мати Кендра, і Албус лишився єдиним годувальником у сім’ї. Насправді мати вбила Аріана, яка після нападу підлітків не могла контролювати всплески своєї магії.

Албус мусив дбати про менших брата й сестру, грошей у них було мало, тому питання про подорож відпало само собою. Тоді ж Дамблдор познайомився з Ґелертом Ґріндельвальдом, який приїхав до своєї бабусі Батільди Беґшот. Вони зішлися, блискучі підлітки почали будувати плани по підкоренню світу «заради спільного блага». Спочатку вони поставили собі за мету віднайти всі Смертельні реліквії. В компанії з Гріндельвальдом Дамблдор зовсім забув про піклування над хворою Аріаною, що якось стало причиною сварки с Еберфорсом. Молодший брат не на жарт розізлився та й висказав Албусу й Ґелерту все, що думає про їх «блискучі» наміри. Тоді ж Ґелерт вилаяв та застосував до Еберфорса заклинання «Круціо». Албус обрав сторону брата, спалахнула дуель. Під час битви випадково була вбита Аріана. Ніхто з них точно не знав, хто випустив вбивче закляття, яке уразило сестру братів Дамблдорів.

Grindelwald and Albus Dumbledore.jpg

Відносини з Ґріндельвальдом, звичайно, зішли на нівець. Албус після цього випадку став значно стриманіший, втратив колишню безтурботність. Стосунки с братом після встрати Аріани значно погіршилися. Під час її похорон вони навіть розпочали драку внаслідок якої у Албуса був зломаний ніс. 

Кар’єра у Гоґвортсі

На початку 20 століття Дамблдор повернувся до школи, зайнявши посаду професора трансфігурації. В 1910-их роках Дамблдор відчайдушно намагався заперечувати рішенню про відчислення Ньютона Саламандера через те, що якась із тваринок студента становила загрозу життю інших людей. Проте, Дамблдору нічого не вдалося и Ньюта виключили з Гоґвортсу.

У 1926 році Дамблдор стає регулярним публіцистом журналу «Трансфігурація сьогодні».

У 1938 році Дамблдор навідується до дитячого маґлівського притулку Вула, щоб поспілкуватися з одинадцятирічним чарівником Томом Редлом і запропонувати йому навчання в Гоґвортсі, куди він був зарахований з моменту народження. Перед зустріччю з дитиною, Дамблдор вислуховує від місіс Коул про деякі дивацтва Тома. Редл же розповів Дамблдору про всі свої дивовижні здібності, про вміння балакати зі зміями. Звичайно тоді Дамблдор й уявити не міг, що зустрівся з найнебезпечнішим темним чаклуном усіх часів. Дамблдора, однак, він заінтригував. Професор мав намір пильнувати за ним під час його навчання. З часом Дамблдор став єдиним з викладацького персоналу школи, хто не піддавався очаруванню юного Редла. 

У 1943 році 13-річного Рубеуса Геґріда виключили з Гоґвортсу начебто через те, що він нацькував якусь потвору на маґлонароджених учнів, що якось призвело до смерті дівчинки Міртл. Насправді – це все була справа рук Тома Редла, який відчинив Таємну Кімнату і взяв під контроль Василіска. Дамблдор підозрював Редла проте не мав жодних доказів, щоб підтвердити його причетність до цих нападів. Натомість, йому вдалося захистити ім’я Геґріда, саме з ініціативи Дамблдора той залишився у замку на посаді лісничого.

У 1945 році Дамблдор нарешті вирішив вийти на двобій зі своїм колишнім другом Ґелертом Ґріндельвальдом, який впродовж довгого часу разом зі своїми прихильниками тероризував Європу. Свідки цієї дуелі описують, з яким жахом і захопленням вони спостерігали за двобоєм двох видатних чаклунів. Дамблдорову перемогу та її наслідки для всього чаклунського світу вважають поворотним моментом магічної історії. Крім того, внаслідок битви Дамблдор заволодів Бузиною паличкою, одним із Смертельних реліквій, та став кавалером ордена Мерліна першого ступеня.

Десь у період між березнем 1965 та березнем 1971 року Дамблдор зайняв місце директора у Гоґвортсі, замінивши на цій посаді Армандо Діппета. Албусу також пропонували посаду Міністра магії декілька разів, проте він відхиляв ці пропозиції, згадуючи, яке лихо було спричинено в минулому через його прагнення до влади.        

Як директор, Дамблдор багато зробив для поліпшення викладання в Гогвортсі. По-перше, він ретельно підбирає викладачів, не допускаючи до вчителювання жорстоких людей. По-друге, з початку свого директорства він повністю скасовує тілесні покарання. По-третє, залишаючись завжди в курсі подій в Школі, Дамблдор намагається припинити проблеми в зародку, вчасно реагуючи на будь-який натяк на небезпеку для студентів або викладачів. На жаль, це не завжди йому вдається.

Орден Фенікса

        У роки першого приходу Волдеморта Дамблдор заснував і очолив Орден Фенікса, члени якого по-справжньому протистояли Темному Лордові. Половина чарівників, що входили в перший Ордена Фенікса, загинула в сутичках з смертежерами. Але вже тоді, коли Темний Лорд зник, Дамблдор знав, що рано чи пізно той повернеться. І продовжував готуватися до другого приходу Волдеморта. Він збирає про Тома Редла всю можливу інформацію, уважно стежить за життям Гаррі Поттера, прораховує можливі плани Темного Лорда.

Вже через годину після відродження Волдеморта Дамблдор збирає своїх прихильників і засновує другий Орден Фенікса, куди крім старих членів (Дикозор Муді, Рубеус Гегрід, Ремус Люпин, Мінерва Макґонеґел, Дедалус Дингл, Манданґус Флетчер та інші) входять і нові. 

Смерть

   Дамблдор давно шукає горокракси - заховані уламки душі Волдеморта, без знищення яких неможливо перемогти його. Знайшовши перстень Ярволода Гонта, Альбус розуміє, що камінь у персні - це воскрешальний камінь, який він шукав колись в юності. Не втримавшись від спокуси, Дамблдор надягає перстень ... Прокляття, накладене на горокракс, настільки велике, що лише майстерність Северуса Снейпа рятує старого директора. Але і всього вміння Снейпу вистачає лише на відстрочку смерті. Альбусу залишається жити максимум рік.

 Весь останній рік він дає приватні уроки Гаррі Поттеру, на яких показує юнакові спогади різних людей. З їх допомогою Дамблдор і Поттер намагаються відновити минуле Волдеморта, щоб з більшою часткою ймовірності прорахувати його подальші плани. Для старого директора було дуже важливо передати всі свої знання про Темного Лорда і його горокракси Гаррі, щоб він закінчив почате

 В кінці відпущеного йому долею роки Дамблдор намагається знищити інший горокракс - Медальйон Слизерина, і втрачає останні сили. Після повернення в Гогвортс знесилений Дамблдор гине від «вбивчого закляття» Северуса Снейпа. Незважаючи на численні попередження Гаррі і недовіра до Снейпа інших членів «Ордена Фенікса», Дамблдор безмежно довіряв Снейпу (колишньому Смертежерові) за відомою на той момент тільки йому причиною. Тому вбивство всіма улюбленого директора налаштувало проти Снейпа всіх викладачів Гогвортсу. Пізніше з'ясувалося, що Дамблдор сам попросив Снейпа вбити його - дні директора і так були полічені, прокляття перстня Ярволода було смертельним, і Дамблдор хотів, по-перше, врятувати душевне здоров'я Драко Мелфоя, який отримав від Темного Лорда завдання вбити старого професора, а у друге, підтвердити відданість Снейпа Волдеморту, щоб Северус і далі міг діяти «в тилу ворога». Останні слова Дамблдора «Северус ... прошу тебе ...» - це не благання про пощаду, це прохання виконати дану колись обіцянку. Крім того, Дамблдор нерідко вимовляв фрази на кшталт «Для високоорганізованого розуму смерть-це чергова пригода».

 Він каже, що головна помилка Волдеморта - це нездатність зрозуміти, що є речі гірші смерті.

 Дамблдор помер на 116 році життя від смертельного закляття Северуса Снейпа. Дамблдор планував свою смерть разом з ним.

Зовнішність

У книжці Дамблдор описується, як класичний майстер; високий та худий, має довге срібне волосся, достатньо довге, щоб запнути його за пояс, а також довгу бороду. Має блакитні очі. Під час похорон Аріани, Еберфорс звинуватив Албуса у вбивстві сестри і в гніві вдарив того в ніс. Після того випадку ніс Дамблдора залишився кривим.

Носить окуляри, що по формі нагадують півмісяці.

Dumbledore.jpg

Також згадується шрам над лівим коліном, про походження якого Дамблдор не знає, у вигляді мапи Лондонського Метро.

Одяг Дамблдора має широкий діапазон кольорів та моделей, часто із зображенням місяця та зірок.

Характер

Дамблдор не надає ваги чистоті крові, вважає, що на виборі людини роль відіграє її характер, а не день народження, кров або родина. Тому допоміг влаштуватися Рубеусові Геґріду (напів-велетню) та Ремусу Люпину (вовкулаці) в Гоґвортсі.

Без остраху вимовляв ім'я Волдеморта та заохочував інших до цього. При особистій зустрічі із Темним Лордом називав його Томом.

Персонажі книг часто зазначають, що головна вада Дамблдора — це готовність довіряти тим, хто може виявитися ненадійним. Так, Дамблдора корили за те, що довіряв Смертежеру Северусові Снейпу. Проте насправді Дамблдор гарно розбирався в людях.

Праобразом Дамблдора був директор школи Святого Михаїла, де навчалася Джоан Ролінґ — Альфред Данн.

Образ Дамблдора є одним із найулюбленіших для авторки, адже він є втіленням доброти, тому вона насолоджувалася його створенням. Ролінґ стверджує, що, якщо їй треба повідомити про щось читачам, до неї «говорить» Дамблдор, тому що саме він знає все про всесвіт Гаррі Поттера. Однак Ролінґ згадувала, що Дамблдор — людина, «що завжди повинна бути тим, хто знає, і він відчуває тягар знань. І він волів би не знати».

В якості наставника Гаррі Поттера, Дамблдор — мудра людина, що розуміє, що Гаррі мусить засвоїти деякі жорсткі уроки для того, щоб підготуватися до того, що станеться в його житті. Він дозволяє Гаррі те, що не дозволив би іншому учневі та намагається огородити Гаррі від того, від чого він його може захистити.

Під час виступу 19 жовтня 2007 року в Карнеґі-Хол в Нью-Йорку юний фан запитав Джоан Ролінґ, чи пережив Дамблдор «справжнє кохання». Авторка відповіла, що завжди думала про Дамблдора як про ґея, і що той закохався у Гріндевальда. За її словами, це кохання було «великою трагедією» Дамблдора. Через неї він втратив свої моральні орієнтири, так, що згодом став «безстатевою» людиною. Він обрав «целібат та книжкове життя».

Магічні здібності та навички

Починаючи з малого віку, Дамблдор виявляв неабиякі магічні здібності. Під час навчання в Гоґвортсі був відомий як найкращий студент, що виграв всі нагороди, які запропоновувала школа. Під час складення екзаменів НОЧі робив із паличкою таке, чого екзаменатор ніколи не бачив. Ролінґ наголошувала, що Дамблдор в першу чергу самоучка, попри те, що мав гарних викладачів у Гоґвортсі. Без зайвої скромності, Дамблдор деколи визнавав свої знання, особливо, коли сам пишався своїми кмітливими винахідливими ідеями (наприклад, про те, щоб заховати філософський камінь у дзеркалі Яцрес). Також готовий визнати, що, оскільки він є майстерним чаклуном, то і помилки його більш значущі, ніж помилки решти.

Експерт із застосування невербальних заклинань, відомий алхімік, що працював із Ніколасом Фламелем. Заснував спосіб передачі повідомлення через Патронуса (який у Дамблдора мав вигляд фенікса), який використовувався між членами Ордену Фенікса.

Використовує магічну зброю у вигляді вогню (наприклад, коли розповідав малому Тому Редлові про магічний світ або під час пошуку горокракса у печері — для того, щоб відбитися від інферіїв).

Може вичаклувати настільки потужне закляття «розілюзнення», що стає невидимим без застосування плаща-невидимки. Експерт із застосування трансфігурації. Непереможний дуелянт. Поліглот (наприклад, знає мову ґоблінів та русалок).

Майно

У кабінеті Дамблдора можна було побачити безліч цікавих речей. Наприклад, сито спогадів (за допомогою якого можна переноситися у власні спогади або спогади інших людей), світлогасник(пристрій, щоб забрати світло ліхтарів із можливістю повернути їх назад — використовується для того, щоб маґли не помітили чарівників на своїх вулицях). Також є власником фенікса Фоукса, що неодноразово допомагав Дамблдорові та Гаррі Поттеру. Фоукс був надзвичайно прив'язаний до господаря, тому полетів із Гоґвортсу після його загибелі.

Gof 36.jpg

Нагороди і досягнення

Дамблдор знаменитий також як алхімік, який ще в юності звернув на себе увагу Ніколаса Фламеля, відомого творця Філософського каменю. У свій час вони разом працювали над створенням нових зілля, а узи дружби пов'язували їх до самої смерті.

Дамблдор відкрив дванадцять способів застосування крові дракона.

У 1945 році, на 64 році життя, Альбус Дамблдор, переміг в поєдинку Гріндевальда, темного чарівника з яким Альбус не зустрічається з того пам'ятного дня смерті Аріани, в результаті ставши господарем бузини палички.

Точно невідома дата, коли Дамблдор став головою Чарверсуду. Можливо, це сталося після зсуву з цього поста Барті Крауча (приблизно через рік після зникнення Волдеморта).

До моменту закінчення Гогвортсу Дамблдор уже був лауреатом Премії Варнави Фінклі за видатні успіхи в наведенні заклять і нагороджений Золотою медаллю за епохальне виступ на Міжнародній алхімічної конференції в Каїрі. Пізніше до його нагород додався орден Мерліна першого ступеня (мабуть, за перемогу над Гріндевальдом).

Його патронує приймав форму фенікса.

Його ховчик, як сказала сама Роулінг на одному з форумів, - труп сестри. Також вона сказала, що якби Дамблдор подивився в Дзеркало Яцерес, то побачив би живими і щасливими всіх членів своєї родини.

Сприйняття

Образ Албуса Дамблдора відповідає архетипові «мудрого старця». Так, він нагадує Мерліна, і зовнішністю (високий, худий, зі срібною бородою, і характером (великий цінитель книжок та мудрості). Також відзначаються подібність Дамблдора до Гендальфа. Щодо християнських символів, Дамблдор нагадує образ Бога-Отця, що очолює боротьбу із Темним Лордом та його прибічниками.

Загибель Дамблдора спричинила безліч статей та обговорень прихильників Гаррі Поттера. Таку ж реакцію викликала і заява авторки про нетрадиційну орієнтацію Дамблдора. Деякі відмовлялися приймати такі заяви як правдиві, висували аргументи на противагу точці зору авторки. Остання заява розчарувала та обурила християнську церкву та представників освіти деяких країн.

Взаємовідносини

Сім'я

Про відносинах Альбуса з батьками мало що відомо. Смерть матері Дамблдора зробила його озлобленим і сумним, він залишив сестру Аріану на брата Аберфорта і заглибився в свої думки.

Пізніше, в бесіді з Гаррі, він зізнався, що по-справжньому любив всіх і кожного з його сім'ї, але був засліплений своїми амбіціями. Він мав намір використовувати воскрешальний камінь, якщо коли-небудь знайде його, щоб повернути своїх батьків і сестру, щоб вибачиться перед ними. Зрештою камінь був знайдений, але використовувати його він так і не зміг, оскільки став жертвою закляття, накладеного на горокракс.

Том Редл (Лорд Волдеморт)

Альбус особисто відвідав Тома в притулку Місіс Коул, щоб забрати хлопчика в Школу чарів та чаклунства «Гогвортс». За визнанням самого Дамблдора, хоч він і не знав що зустрів найнебезпечнішого Темного чарівника, але Том безумовно його заінтригував. Ще коли хлопчик почав навчатися в Гогвортсі, Дамблдор став пильно стежити за ним. Альбус Дамблдор був єдиним, хто підозрював Реддла, коли вбили рейвенкловку Міртл, але оскільки у нього не було доказів, він нічого не зміг зробити. Коли ж Реддла закінчив школу, він прийшов в Гогвортс просити посаду професора захисту від темних мистецтв, однак, тодішній директор Армандо Діппет відмовив йому, сказавши, що вісімнадцять - вік для вчителя занадто незрілий, але запропонував через кілька років прийти знову.

Коли Том Редл уже досить попрактикуватися, він знову пішов на співбесіду з Дамблдором, але знову марно. Після цього Реддла наклав прокляття на посаду професора захисту від темних мистецтв, так, щоб ніхто не протримався на ній більше року. Том заховав горокракс в замку, а потім зник.

Зустрілися вони знову віч-на-віч в 1996 році, в атріумі Міністерства магії. Зав'язалася дуель, Волдеморрт намагався вбити свого колишнього вчителя, але не зміг, Дамблдор успішно відбивав всі атаки. Дуель завершилася нічим - Волдеморт втік. В цьому ж році Темний маг вирішив закінчити розпочате і наказав Драко Мелфою вбити свого директора, але Дамблдор і так залишалося недовго, тому він просить про допомогу Северуса Снейпа, щоб саме він убив Дамблдора, а не Драко, щоб той не травмував свою ще незміцнілу душу. Незважаючи на те, що Снейп вбиває Дамблдора, він все одно, хоч і не так ясно, допомагає Гаррі і його друзям знищити Волдеморта раз і назавжди.

Гаррі Поттер

Протягом усього роману Дамблдор відноситься до Гаррі тепло, по-батьківськи. Він не сприймає ніяких формальностей, говорить ясно і просто, абсолютно не боїться вимовляти ім'я Волдеморта, і радить Гаррі чинити так само, і не піддаватися забобонам.

На початку оповідання саме Дамблдор приймає рішення про те, що втративши своїх батьків Гаррі Поттер повинен вирости в сім'ї своєї тітки, ніяк не пов'язаної з чарівним світом. Як потім переконується читач, це було досить далекоглядне рішення.

Він приходить на засідання Чарверсуду і виступає в якості адвоката Гаррі, якого звинувачують у використанні магії поза стінами Гогвортсу. Дамблдора вдається довести, що Гаррі застосував магію не через примху, а в силу обставин: йому довелося захищатися самому і захищати свого кузена-магла від нападу дементорів.

01 P HarryPotter2.jpg

Протягом усього життя Гаррі Поттера до самої своєї смерті і навіть після, Дамблдор терпляче і планомірно готує його до головного бою і до головного вибору всього його життя: «вибору між легким і правильним». Юнакові теж, як свого часу його наставнику, як ще раніше - його матері, доведеться вибирати: власна загибель або загибель інших людей. Причому Гаррі повинен добровільно віддати себе смерті не в відчайдушній спробі врятувати близьку людину, як це зробила Лілі Поттер, не під тиском зовнішніх непереборних обставин, як це зробив вмираючий Дамблдор, а цілком усвідомлено, Тому зрозумілі сльози радості, захоплення, гордості, безмірної любові, які по є на обличчі Дамблдора. До всього іншого старий учитель відчуває законну гордість від того, що зміг виховати такого героя.

Рубеус Геґрід

Дамблдор зберігає з Гегрідом хороші, довірчі відносини ще з тих давніх часів, коли Рубеус був студентом. Він єдиний, хто вірить, що той не відкривав Таємну кімнату, пізніше він просить Армандо Діппет, тодішнього директора, прийняти його на роботу лісничим. Дамблдор дає Гегріду важливі і відповідальні доручення, наприклад, доручає йому забрати Гаррі від Дурслів, доставити Філософський камінь, відправитися на переговори з велетнями, що ще раз доводить, що Дамблдор повністю довіряє Геґрідові. У 1997 році, коли Дамблдор помер, Гегрід був повністю спустошений.

Мінерва Макґонеґел

Мінерва Макґонеґел знала Дамблдора більшу частину свого життя. Вона вчилася в Гоґвортсі під його керівництвом, він був її деканом і професором трансфігурації. Пізніше, коли Альбус став директором Гогвортсу, вона змінила його на цих постах. У школі вона пропрацювала з ним пліч-о-пліч тривалий час.

Але їх пов'язує більше, ніж просто колеги, вони - справжні друзі. Мінерва завжди підтримувала Дамблдора, але бувало, що і була проти; наприклад, вона протестувала проти того, щоб залишити Гаррі у Дурслів або проти того, щоб Поттер брав участь в турнірі.

Мінерва була в шоці, коли Дамблдор був убитий в 1997 році під час нападу смертежерів на Астрономічній вежі, і була присутня на його похоронах. Через рік, коли Гаррі Поттер повертається в Гогвортс з місією, даної йому Дамблдором, вона не ставить під сумнів рішення свого померлого друга і прагне надавати Гаррі всіляку допомогу.

Северус Снейп

Left pointing double angle quotation mark sh4.svg - Я шпигував заради вас, брехав заради вас, піддавав себе смертельній небезпеці заради вас. І думав, що роблю все це для того, щоб зберегти життя синові Лілі. А тепер ви говорите мені, що ростили його як свиню для забою ...

- Це прямо-таки зворушливо, Северус, - серйозно сказав Дамблдор. - Чи не прив'язалися ви, врешті-решт, до хлопчика? - До хлопчика? - вигукнув Снейп. - Експекто патронум! З кінчика його палички вирвалася срібна лань, зістрибнула на підлогу, одним стрибком перетнула кабінет і вилетіла в розкрите вікно. Дамблдор дивився їй услід. Коли срібне світіння згасло, він обернувся до Снейп, і очі його були повні сліз. - Через стільки років? - Завжди, - відповів Снейп.

Right pointing double angle quotation mark sh4.svg


Відносини між Снейпом і Дамблдором були вельми близькі. Після того, як Снейп випадково вплинув на те, щоб Волдеморт відправився до Лілі, він відправився до Дамблдора, щоб той захистив її. Альбус зробив Снейпа членом Одена Фенікса і шпигуном в оточенні Волдеморта.

Як шпигун Ордена, Снейп таємно продовжував перебувати в лавах смертежерів, передаючи Дамблдорові важливу інформацію. У свою чергу, Волдеморт зробив його своїм агентом серед мешканців Гогвортсу. На долю Снейпа випала нелегка ноша подвійного агента. Але Снейп все ж вибрав сторону Дамблдора, тому кожен крок, що стосується смертижерів, він обговорював з ним.

Снегг и Дамблдор.jpg

У 1996 році Дамблдор був проклятий, надівши перстень Ярволод Гонта - горокракс Волдеморта (Дамблдор надів перстень, бо знав. Що в ньому є воскрешає камінь, за допомогою якого він міг би поговорити з померлою сестрою Аріаною). Северусу вдалося загальмувати дію прокляття але, він попередив, що до кінця року Дамблдор все ж помре. Тим часом Волдеморт замислив вбити Дамблдора, але руками Драко Мелфоя. Розуміючи, що він помре і що необхідно зберегти душу юного Мелфоя, Дамблдор просить Снейпа вбити його, коли прийде час. В кінці навчального року, коли Малфою все ж вдається провести смертижерів в замок, у Снейп не залишилося вибору. Він убив Дамблдора.

Северус Снейп неодноразово просив у Дамблдора місце викладача захисту від темних мистецтв. Здавалося б, повністю довіряючи йому, Дамблдор міг і погодитися, адже він-то знав, що назад до Волдеморта Снейп не повернеться, тим більше через таку дрібницю. Але мудрий чарівник бачив справжню підгрунтя такого прохання: для Снейпа це була добре замаскована можливість самогубства. Як смертежер, він не міг не знати про прокляття і, ймовірно, таємно мріяв вислизнути від всіх зобов'язань і від життя заодно. Втім, такі мотиви могли рухати Снейпом на початку. Пізніше, коли з'явилася надія помститися Волдеморту, ці прохання стали не настільки наполегливі. Аби підтримувати чутки про те, що, мовляв, Снейп просить посаду викладача захисту від темних мистецтв, а Дамблдор побоюється його на цю посаду пускати.

Ім'я

Ім'я Албус — латинською — білий. Прізвище Дамблдор утворене від староанглійського слова, що означає джміль (авторка казала, що використала це слово тому, що уявляла собі, як директор Гоґвортсу блукає коло замку та гуде собі під ніс).

«Персіваль» (Percival) - легендарний лицар круглого столу короля Артура, пов'язаний з історією про чашу Грааля. В Le morte d'Arthur Томаса Мелорі, Персіваль - природжений герой. Це ім'я, по всій ймовірності, він отримав на честь батька. «Персіваль» - також ім'я від старофранцузької, що означає «під покровом». Можливо, даючи Персі Візлі ім'я, також отримане від «Персиваля», Дж. Роулінг провела між ними певну паралель, або навпаки, протиставила їх (згадаємо сцену суду]), тим більше, що у Дамблдора теж були колись каштанове волосся. Хоча, збіг в іменах Альбуса Дамблдора і Персі Візлі може також ... не означатиме нічого, крім збігу (це Навряд чи).

«Вулфрік» (Wulfric) - англо-саксонське ім'я, знайдене в англо-саксонських хроніках і може представляти Англію. Буквально Wulfric означає «міць вовка» і нагадує інше легендарне ім'я «Беовульф» (Beowulf), яке означає «міць вовка-ведмедя». Легендарний герой Беовульф знищив монстра Гренделя в юності, ім'я якого походить на ім'я Геллерта Гріндевальда, якому в ранні роки Дамблдор завдав поразки. Легендарний Беовульф був смертельно поранений драконом в морській печері, і йому допоміг тільки його зброєносець, який був позбавлений батьків. Тут проглядаються паралель з життям Дамблдора, який був смертельно поранений зіллям від фальшивого горокраксу, і якого витягнув з печери сирота Гаррі Поттер.

«Брайан» (Brian) - ім'я легендарного ірландського короля і героя Брайана Бору, який завдав поразки вікінгам при битві у Слонтарфа біля Дубліна. Сам Дамблдор - ветеран не однієї магічної війни проти темних сил.

«Dumbledore» (Дамблдор) - старовинне англійське слово XVIII століття позначає джмеля. Можливо, вибрано тому, що Альбус любив ходити і наспівувати собі під ніс, і ці звуки нагадували тихе гудіння джмеля.

Зображення у фільмах

У перших двох фільмах про Гаррі Поттера (Гаррі Поттер і філософський камінь та Гаррі Поттер і таємна кімната) роль Дамблдора виконав Річард Гарріс. Він повідомляв, що спочатку не хотів погоджуватися на цю роль, оскільки знав про поганий стан свого здоров'я. Проте йому довелося погодитися, оскільки 10-річна онука погрожувала акторові ніколи більше із ним не розмовляти в разі відмови. Цього ж актора ствердили на роль Дамблдора у третьому фільмі Гаррі Поттер і в'язень Азкабану. Проте здійснитися зйомкам завадила смерть Річарда Гарріса 25 жовнтя 2002 року.

Врешті-решт, на роль Дамблдора був затвердженим Сер Майкл Гембон. Він не переймався тим, щоб втілити образ краще за попередника, тому зіграв Дамблдора по-своєму.

      

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі