FANDOM


Ремус Джон Люпин (англ. Remus John Lupin) — він же Муні — персонаж книг Джоан Роулінг про Гаррі Поттера.

Біографія Редагувати

Ранні роки та необачний вислів батька Редагувати

Ремус Джон Люпин народився 10 березня 1960 року в родині чарівника Лайала Люпина та маґли Хоуп Хауелл. Здоровий, веселий малюк демонстрував ранні ознаки магії й батьки з радістю уявляли собі, як він піде по стопам батька і поступить до школи Чарів і Чаклунства "Гоґвортс". 

Батько його працював в Міністерстві магії спеціалістом з Явищ Нелюдських Духів. Під час першого сходження Волдеморта до влади в магічній Великобританії, Лайал охоче приєднався до Департаменту з регулювання і контролю магічних істот задля боротьби з темними створіннями, присягнувшими на вірність Темному лорду. Одного разу на допит до Лайала привели вовкулаку на ім'я Фенрір Ґрейбек, якого звинувачували у вбивстві двох дітей-маґлів. Реєстр вовкулак знаходився в поганому стані, перевертні терпіли люту дискримінацію з боку магів, а тому не мали бажання зізнаватися щодо своєї хвороби. Ґрейбек був одним з тих, хто не виказав своєї "особливості", стверджуючи в той день перед працівниками Міністерства, що він лише маґлівський волоцюга, щиро дивуючись місцю, куди його привели. Брудного одягу і відсутності палички було досить для переконання двох втомлених працєю співробітників в тому, що свідчення Ґрейбека правдиві, але освіченого в своїй справі Лайала Люпина було вже не так легко обдурити. Помітивши у зовнішності та поведінці Фенріра риси, притаманні вовкулакам, він наполягав на затриманні Ґрейбека під вартою до повного місяца. Колеги насміхалися з Лайала, мовляв краще б той продовжував займатися боґартами, а не ліз сюди. Зазвичай тихий-спокійний, цього разу Лайал розлютився, назвавши вовкулаків "бездушними, злими істотами, які не заслуговують нічого, окрім смерті". Комітет наказав Лайалу покинути приміщення, голова комітету вибачився перед "бродягою" й звільнив Ґрейбека. Чарівники, що супроводжували Ґрейбека до виходу, планували накласти на нього чари забуття, однак Ґрейбек, за допомогою чатувавших його двох спільників, вирвався і втік. Не гаючи часу, Ґрейбек поділився з друзями характеристикою, яку Лайал дав вовкулакам. Помста назрівала швидка й страшна. 

Трохи пізніше Ґрейбек знайшов домівку, де проживало подружжя Люпинів разом зі своїм чотирирічним сином, та взломав вікно у кімнаті Ремуса, напавши на хлопчика. Батько вчасно залетів до кімнати, відігнавши вовкулаку потужними закляттями, однак справа була зроблена — Ґрейбек встиг заразити Ремуса лікантропією й перетворити на собі подібного. 

Батьки Ремуса відчайдушно шукали ліки, щоб якось зарадити становищу сина, однак в ті часи необхідної вакцини ще не існувало. Боючись, що Ремус може проговоритися про свій стан перед іншими, спілкуватися з іншими дітьми йому не дозволяли, а до того ж переїхали з села, де про зміни в хлопці почали ходити чутки, до більш великого міста. Поки Ремус був малим, стримувати його під час трансформацій було не важко: вистачало замкненої кімнати й глушачих чар. Втім, ріс він — ріс й вовк у ньому. В десять років Ремус був здатний вибити двері й вікна. Лайал та Хоуп жили в страху: в страху перед Ремусом, стаючим дедалі сильнішим під час повного місяця; в страху щодо того, що в Ремуса не буде нормального майбутнього, оскільки спільнота, доведена терором до краю, точно не буде привітно ставитись до неконтрольованого перевертня. Батьки вже втратили всіляку надію на те, що Ремуса чекатиме щось путнє, не сподіваючись на зарахування до Гоґвортсу.

Однак невдовзі до одинадцятого дня народження Ремуса новим директором Гоґвортсу став Албус Дамблдор, відомий своєю терпимістю. Він особисто прибув до Люпинів. Схвильовані та налякані, Лайал та Хоуп намагалися загородити йому вхід, але якимось чином через п'ять хвилин Дамблдор вже сидів біля каміна, їв крампетів й грав з Ремусом у плюй-камінці. 

Дамблдор пояснив Люпинам, що дізнався про прикрий інцидент з їх сином. Ґрейбек хвалился своїм вчинком, про що Албусу доповіли шпигуни серед темних істот. Втім, новообраний директор не бачив жодної причини, чому Ремус не повинен ходити до школи. Через поширені забобони навколо перевертнів, Дамблдор погодився, що заради блага Ремуса непотрібно робити наголос на його стані. З задуму Дамблдора, раз в місяць на повний місяц Ремуса будуть відводити до безпечного і зручного будинку в селі Гоґсмід, вхід до якого можливий лише з території Гоґвортсу. 

Мрія життя Ремуса здійснилася. Він нарешті матиме друзів!  

Навчання у Гоґвортсі Редагувати

Опинившись в Гоґвортсі на факультеті Ґрифіндор, Ремус Люпин швидко зійшовся з двома веселими самовпевненими бунтівниками, Джеймсом Поттером та Сіріусом Блеком. Перш за все, він привернув їх увагу своєю душевною добротою й влучним почуттям гумору — якостями, які ці двоє дуже цінували, хоча час від часу дещо виходили за межі. У компанії Ремус залишався "білою вороною", ставлячись до витівок друзів відсторонено. Саме Ремус примітив незграбного і не досить вправного Пітера Петіґру, переконавши Сіріуса і Джеймса взяти його до колективу. Незабаром, цей квартет став нерозлучним. 

Друзі не могли не помічати, що щомісяця Ремус кудись зникав. Він вигадував різні історії, начебто відвідує хвору матір, боючись, що дізнавшись правду вони відсахнуться від нього. Врешті-решт, на другому курсі Джеймс і Сіріус вирахували, що до чого, проте не відвернулися від Ремуса, а навпаки, вирішили скрасити його перетворення, ставши нелегальними анімагами, бо для тварин вовкулака не представляє небезпеки. Разом вони блукали ночами околицями школи й села, досліджуючи місцевість. Так, називаючи себе мародерами, їм прийшла думка створити спеціальну карту. Серед друзів Ремус тепер був відомий під прізвиськом "Муні". 

В цілому, на фоні постійно порушуючих шкільні правила Джеймса і Сіріуса, та Пітера, для якого вони були взірцем, Ремус виконував роль голосу совісті. Він не схвалював знущання над Северусом Снейпом зі Слизерину, але дуже цінив дружбу Поттера і Блека, вважаючи за краще закривати очі на їх прокази. Періодично його мучили докори сумління за всі ці вчинки, оскільки він потенційно наражав на неприємності Дамблдора, та сумління засинало щоразу, як четвірка починала планувати пригоди на наступний повний місяц. Навчання закінчив на позиції старости гуртожитку.  

Орден Фенікса Редагувати

Після закінчення школи "Мародери" при першій можливості вступили до организації Орден Фенікса, яка в ці неспокійні роки Першої магічної війни боролася проти Волдеморта і Смертежерів. Ремус полишив спроби знайти роботу й повністю посвятив себе боротьбі зі злом. Коли в Ордені з'явилася інформація, що один з людей, близьких до Поттерів, перейшов на сторону ворога, Сіріус почав підозрювати Люпина у зраді.

Смерть Джеймса Поттера і його дружини Лілі від рук Волдеморта стала однією з найбільш травмуючих подій в без того неспокійному житті Ремуса. Друзі значили для нього більше, ніж для інших людей. Він вже давно змирився з тим, що більшість людей буде поводитися з ним як з прокаженим, і в нього не буде можливості одружитися і завести дітей. Далі — гірше. Наступного дня після смерті Поттерів Ремус втратив ще двох кращих друзів. Він був на півночі країни по справах Ордену, коли дізнався, що Сіріус вбив Пітера, за що без суду і слідства був запроторений до Азкабану. 

Зникнення Волдеморта для магічної спільноти стало радісною подією, однак після цього у Ремуса почалася довга смуга самотності. Він втратив трьох близьких людей, Орден розформували, побратими повернулися до свого звичного життя з сім'ями. Десь в той період в нього померла мати. Періодично Ремус відвідував батька, але відмовлявся жити з ним постійно, не бажаючи наражати на небезпеку. 

Віднині Ремус жив упроголодь, займаючи робочі місця, які були набагто нижче його рівня здібностей, з усвідомленням того, що рано чи пізно йому доведеться звільнятися, коли колеги помітять закономірність хвороби саме під час повного місяця.  

Аконітове зілля Редагувати

Один з винаходів магічного світу дав Ремусу надію на більш-менш нормальне існування: було винайдено зілля, яке подавляло повну трансформацію у вовка. Хоча воно не захищало від перетворення, але зберігало у перевертні людську свідомість. Себто, роблячи його цілком безпечним сонним вовком. Однак, зілля було складним для приготування, а інгредієнти дуже дорогими. Ремус не міг спробувати його, при цьому не видавши, ким він є насправді, а тому продовжував своє самотнє, бродяче існування.      

Викладач Захисту від Темних Мистецтв
Попередник:

Ґільдерой Локарт

1993–1994

Ремус Люпин

Наступник:

Лже-Аластор Муді